Опубліковано: 2012.12.08
Сергій ТатчинКиївський сплінядучі дні осінньої облуди займають чергу в жовтий мавзолей. терпке повітря гусне, наче ґлей. весь листопад мене дратують люди. а звідси сплін. мені від цього зле. суспільний простір шириться петлею. довкола мене стільки молитов, що їх тепер не вирізнить ніхто. вони дзвенять у жовтій товщі ґлею, як бджоли нот, помножені на сто. ця самотина антиконструктивна. я девальвую в прозове єство. між слів і рим прадавній статус кво: я - антивірш. і це доволі дивно - як атеїст, що вірить в божество. це божество жило на Контрактовій. її ім’я подобалось губам. в її очах рибина голуба! у ті часи я завше був готовий кришити - здуру! - вірші голубам. тепер щодня народжується будень. нестача сонця - в сотні кіловат! збулося стільки радощів і свят, що розуміння - їх уже не буде - як кілька слів від Господа в приват. крихке довкілля стоншене мовчанням, воно мені покірне, наче пес. це словостій. мій голос ще не скрес. уздовж Дніпра тече навспак Почайна і вдалині сахається небес. |
2012 © Сергій Татчин |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.