Опубліковано: 2013.07.13
Сергій НегодаCиній кінь Куди не кинеш оком - сива мла. Синій кінь умирає на жовтому сіні. Тихо скинувсь з неба на землю. З вікна, он, яка начепурена пам'ять на вічних. Гарний сокіл з лиця пишався собою, переконаний у невідступності зла. Нерозлучно причетна бандура зі мною. Крутизна у коня стріляє з горба. Сподівався, чекав тривожного шмону. Самота з необачності в стайнях добра берегами тривоги у клопотах дня на щасливих дорогах шукала схорону. Час крізь вікна згинав дорогу примар. Та немає довіри од радості в смерті. Перед мурами вікон маячив мій чар, наче шана таланту на межі оренди. Свято вірю хвилинам земної терції. А на жовтому сіні синій кінь умирає. І не знаю, як проковтнути протерті вишні з вигнутих гір, коли біллю стріляє.
|
2013 © Сергій Негода |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.