Опубліковано: 2014.08.31
Андрій Мироховичну от, власне тому коли я зустрічаюсь з тобою необхідним є третій і загалом несуттєво хто він чи що робить або не робить він може бути на розливі може просто курити чи дрімати схиливши голову на руки вдивлятись розпачливо в стіну або в дим тютюновий над попільничкою. як бідний родич розглядатись по сторонах так наче він уперше в такому місці і чекає чогось надзвичайного від місця або від тебе чи від себе, розуміючи, що чекати від мене чогось надзвичайного не випадає. зрештою, можна просто відчувати, що хтось дивиться на тебе, дивиться згори. інколи цього вистарчає, інколи ні. самозрозумілим виглядає така обставина, що чоловіки не декламують поезій принаймні вголос і назагал і взагалі – якщо вже поет, то нема жодної потреби щось писати тим більше говорити про це. присутність третього витворює необхідність дистанції що доконечно для розуміння про що саме говориш і звісно про що так промовисто мовчиш. ну і взагалі
|
2014 © Андрій Мирохович |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.