Опубліковано: 2019.05.01
Сергій НегодаМанявський водоспадСповнений цим місцем, на оцій вершині з усієї сили полилася жива і цілюща. Розтікається золотом у вогняні очі живих. Я і ти притулилися до смереки над водоспадом. Герготить з ущелин блакитна вода – Кидонула у хвіст водевіль і зависла. Я щедрую до скель каруселей веселку. Ти качаєш над скитом качелей метелку. Геркотня навісна повсюди толочить дерево, каміння, все скидає під русло. Мільйонножильний вищир кайфом трясе. Качумайло у лісі вирубує закуток. В тисячі вихилясів чорний човен проходить. Карамболь переслідує дощ із-під хмари. З витребеньками краплі падають й падають, І летять-не-летять - добровільно зникають. Вогкувата весна з вишини чисто блимнула, потім кликнула жахом очей - біле сонце. І біжить-струменить, вищерблює надра, на пропаще життя здіймає всі галаси: водоспад-водоспар вже води повне воло.
|
2019 © Сергій Негода |
Текст вивірено і опубліковано автором
Всі права застережені, твір охороняється Законом України „Про авторське право і суміжні права”
Написати відгук в книгу гостей автора
Опублiкованi матерiали призначенi для популяризацiї жанру поезiї та авторської пiснi.
У випадку виникнення Вашого бажання копiювати цi матерiали з серверу „ПОЕЗIЯ ТА АВТОРСЬКА ПIСНЯ УКРАЇНИ” з метою рiзноманiтних видiв подальшого тиражування, публiкацiй чи публiчного озвучування аудiофайлiв прохання не забувати погоджувати всi правовi та iншi питання з авторами матерiалiв. Правила ввiчливостi та коректностi передбачають також посилання на джерело, з якого беруться матерiали.