Дикий танець


то був викрик несамовитості

від прогірклої сивини
свербіло навіть соняху

не роксоланити б ніколи
на витрибеньки чужинцям
а
дико любити
дико ненавидіти
вклонятися лише рідним вербам
жити зі своїм небом
не тицяти в сонце кров’ю
і
в повноліття євшан-полину
злинути на Поділля
де залоскотано мене
до решти