Квітнева ніч розквітнула над містом.
Зірки привітно сяяли з небес.
А ліхтарі над містом, янк намисто,
Торочили про начабто прогрес.

Вони дивились трохи, мабуть, зверхньо
На прибрану у темряву поверхню,
Вони живились жадібно напругою,
Вони були над зорями наругою.
Вони старанно зверху мерехтіли,
Вони зірки затьмарити хотіли...

Та вимкнув миттю хтось в мережі струм,
І впав на місто ліхтаревий сум.
Вони замовкли, потьм"яніли, згасли.
Були нікчемні у прогреса гасла.

А нам з безодні вже мільони літ
Несуть зірки свій променистий світ!