місто

журилось мною трунки листя засніжили-
ся касети уві сні на кожнім кроці
в запомороці пригадала як лекала
твої малюнки запалили мені очі

люди

нечемні під кофтину погляди і снови-
дінь вологих щастя може новим роком
я розішлю світлини старим незнайомцям
що їх пізнаю за жагливим ароматом

згодом

моє таксі на світлофор тоді таємни-
ці хова у вікна місто темне зорі
слова і чистий коридор у млості вроди
її не мала зроду - ну і слава Богу!