Як солять жертву, так любов солю,
аби любов до часу не звітріла.
Ідеш, не оминаючи калюж,
волочиш за собою мокрі крила.

Над містом — дощ, у всій своїй красі.
На хіднику калюжам вельми тісно.
Неначе з вій, із крил стікає сіль,
солонить під ногами воду прісну.