Дивися, дівчинко, дивись,
як сніг над містом
несе землі від неба вість.
Ці білі вісті —

остання усмішка зими
з слідами муки.
Візьми, малесенька, візьми
сніжинку в руку.

І не знімай сніжинку з вій,
зостав для мене.
На білій шиї — ніжні дві
тремтячі вени…

Поглянь же, дівчинко, поглянь:
земля без неба
достоту, наче інь без ян…
Дивлюсь на тебе.

Дивлюсь на тебе і на сніг —
веселий танець.
А у сумних очах твоїх
сніжинки тануть.

Завжди, малесенька, і скрізь…
Намокло слово.
Холодні пальчики беріз
за поли ловлять.