Мiй гiсть — їжак,
вiн пасiчник колишнiй,
i теж дивак,
але дивак безгрiшний.

Вiн теж смiшний,
себе дивацтвом морить.
П’є дощ грибний
i їсть червонi мухомори.

Крiзь дах скляний
на нього дивиться Всевишнiй,
а вiн — чудний —
вчепив до вуха вишнi.