(Фрагмент)

Літо і осінь були дощовиті,
Ниви й луги всі водою залиті,
Хліб по поляг не достиг і пропав.
Голод зробився, народ помирав.

Та в архірея ласкою Бога
Повні комори хліба святого;
Жито зберіг ще торішнєє він.
Був обережний єпископ Гаттін.

Лавою пруться голодні та старці
До архірея, просячи харчі.
Лютий, скупий був єпископ Гаттін,
Не зжалобив його. . . . . . .

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
От ізійшлися непрохані гості,
Чахлі, бліді, тілько шкура на костіх.
Повіть велику Гаттін одчинив,
В їй шанувати гостей назначив.

От чимала натовпилася зграя -
В[сі] [п]рибувальці з окільного края.
[Чим же] єпископ той мир пригостив?
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .