Тополі, як стовпи, стоять на видноколі.
І травень, як коваль, на небі щось кує.
Скрізь блискавки летять, згасають десь у полі,
І поле, як верблюд, жадібно воду п"є.

Тобі, свята краса, тендітна, мила жінка,
Із сонячних промінь обручку він кує.
Натхненно, цілий день не знає відпочинку,
Частиночку душі тобі він віддає!