* * *

Знов прилетіло щастя моє –
Коротке, мов пісня кулі.
Сіло отут-от, горілку п’є
Із дерев’яних кухлів.

Збоку бринить семиструнний сум,
Зверху іскряться зорі.
Нервами бродить синенький струм:
Поряд зі щастям – горе.

Дуже тверезе.
Зуб золотий.
Різного кольору очі.
Довге – немов через Лету мости.
Болем смакує.
Муркоче.

Чорта малює ножем на сльозі,
Пише і палить вірші.
І розсипає червону сіль –
Щоби було ще гірше.

Щастя – мов юний лимон цвіте,
Мов журавель сміється.
А за вікном –
Вічно ніч і день:
Сивий вогонь, здається...

Горе і гори.
Ніжна сльоза.
Щастя плаче і море.

З райського саду вертаюсь назад
До Содому й Гоморри.

Все мені рідне, що ще живе,
Грішно-святе – наче шлюбне ложе,
Світло солоне із довгих вен,
Мед з дерев’яної ложки.

Той, що бринить, семиструнний сум,
Зверху іскристі зорі.
Нервами бродить синенький струм:
Поряд зі щастям – горе.