Один господар був свободі друг великий
І зняти він хотів з Вола ярмо навіки.
Але на той замір так Віл йому сказав:
"Відколи я живу, я те ярмо тягав,
І батько мій носив, і всі діди носили;
Спасибі Богові, наш рід не збувся сили.
За ласку дякую; не був би я Волом,
Якби я не схотів зістатись під ярмом".

І люди є такі - дурні, та ще й уперті:
Родилися в ярмі, в ярмі хотять і вмерти.