Чи не дивно всій громаді,
Як співає в листопаді
Соловейко знов?
Отже, сталась та пригода:
"В пользу русского народа"
Дав концерт Гучков.

Він співав: "О руські люде!
Чи невже над нами буде
Панувать ка-де?
Бідолашні росіяни!
Що ж наш край чинити стане?
Певно, пропаде.

Від таких крамольних партій,
Що хотять великих хартій,
Я добра не жду.
А есдеки та есери
Теж плетуть свої химери
Всім нам на біду.

Треба всіх їх побороти,
Треба сили до охоти,
Щоб покласти край
Їх роботі, що нам шкодить,
А тоді почнем заводить
Всенародний рай.

Справжню волю, та куценьку,
Добру Думу, та плохеньку -
Це люблю я й сам.
А яка користь нам з волі
Там, де єсть її доволі
Всяким мужикам?

Я вже знаю спосіб гарний,
Щоб з-над краю покрив хмарний
Розігнать як слід;
Щоб настав добробут повний
Та щоб люд увесь чиновний
Добрий мав обід.

Щоб не вмерла наша мати
Русь, то треба поєднати
Руських всіх людей.
Октябристи й монархісти
Всі бажають добре їсти,
Без кривих ідей.

Монархістів ми закличем
І тоді гуртом обсмичем
Надто довгий хвіст,
Що свобода розпустила,
Наче справді в їй і сила,
І прогресу зміст.

Правда, руські патріоти
Мало вільні від гидоти,
Та дарма, нехай...
Кличу їх не сповідатись:
Їх руками рятуватись
Хоче рідний край".

Так співав, закривши очі,
Соловей; з країв півночі
Пісня скрізь пішла,
І схилилася діброва,
А кумпанія Піхнова
Сльози пролила.