О, плачте над тими, що плачуть край рік Вавілону,
Над тими, чий храм у руїнах, а край тільки сниться.
О, плачте, бо Юдина арфа не дасть уже дзвону!
О, плачте - де Бог жив, безбожні там стали селиться.

І де вже Ізраїль скривавлені ноги обмиє?
Коли вже Сіон знов співатиме співи чудовні?
Чи скоро від гімнів Іюдиних серце зрадіє,
Що билось так хутко на їх голоси невимовні?

Племена вандрівні, підбились ви, серце втомили.
Чи знайдете ж спочин? Чи злинете духом угору?
Пташина гніздо своє має, лисиця теж нору,
В людей є свій край, а в Ізраїля тільки могили.