...Коли в UA й не чули різних страхів,
і дирижабль Рахів-London-Рахів
ще не літав ні звідти, ні туди...

Коли пухнасті хмари ткали з вати,
а я гостив по тижню в Гайавати
і ще не знав тлумачення біди...

Коли жінки й дівчата нехороші
ще не дійшли любитися за гроші –
mademoiselle, charmant! pardon, madame…

Коли „Рожеве”, „Біле” і „Столове”
було дешевше жому і полови,
а у містах із кранів тік „Агдам”...

Коли тинявся, пив, молився Богу,
читав про sex, шукав про tantra-йогу,
не брав до серця кашу в голові...

Коли іще не було „Кока-Коли”
і „Pepsi” теж. І всі з моєї школи
ще цілий рік лишалися живі...

Коли не слухав, пробував курити,
не знав про що з жінками говорити,
не ночував, палив назад мости...

Коли – за слово! – билися до крові.
Коли були стакани паперові!
Коли не знав що є на світі ти...