Опубликовано: 2006.11.10
Поэтический раздел: Гражданская лирика

Виктория Шпак

Ішли бійці. Поезія прози.

Ішли бійці

Поезія прози

Дядько Роман
у дворі
лаву тесав.
Вкопав на вулиці
біля хвіртки:
хай відпочивають
ті, що йдуть
зі станції.
Гули паровози.
По нашій Малобіловодській
Ішли та йшли бійці.
Кульгали,
спираючись на милиці,
несли вузлики
непевними руками,
впевнені, що війна скінчилася.
Назавжди.
Сірі, стомлені обличчя
і веселі очі.
Я видералася на паркан
і просила:
“Дядю, дай доці абрикоску!”
Один зупинився
і простяг
невеличку, кругленьку,
червонобоку жердельку.
Я розгойдалася,
ізстрибнула й спитала:
“Мама, це тато?”
А вона зашарілася,
молоденька, гарна,
з тугою косою
за плечима:
“Ні,ні, наш тато
ще не повернувся…”
Вони були переможці.
Весело питали:
“Як звуть тебе,доню?”
А мама
гордо відповідала:
“Вікторія!”

2000
© Виктория Шпак
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Источник: https://poezia.org/ru/id/1337/
Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

2003-2025 © Poezia.ORG