Втікає день у змучений кулак, І загинає пальці темна нічка. Тобі, мабуть, із неба буде знак, І ти сховаєшся в крикливий відчай. Запалиш свічку, дожуєш брехню, Два джокери впадуть на стіл несміло, І кілька твоїх фото в стилі ню Достатньо буде, щоб хворіло твоє тіло… Розстелиш ти подерте кімоно, Ввімкнеш акваріум із цвітом вишні - Тоді весна потягне всіх на дно, І не засне на шостий день Всевишній Тобі старезний світ цей затісний, Стіна китайська затуляє вхід до раю І березневими котами так рипить тріщить сльозить він - я замість тебе п’ятірню цю розтуляю…
|