Чорні  вікна.  Жовте  тепло  ікон.
Вже  півшляху  позаду.  Не  обертайся.
Дражнить  димом  дорогу  старий  дракон
І  пускає  думки  на  гарячі  танці.

Я  втікачка,  диво    з  усіх  дивин.
А  у  смерті  забракло  цинізму  й  цинку.
Поле  смокче  беззвуччя  усіх  домовин,
поле  пише  траву,  немов  на  оцінку.

Ти  ,  драконе,  мій  коню,  тобі    до  ніг
Укладається  ніч,  молода  та  сита,
І  тугіше  затягує  шви  доріг,
Щоб  не  різали  землю  тяжкі  копита.

Рознеси  мене,  коню,  дрібніш,  ніж  вщент,
Я  зійду  над  минулим,  що  не  минає,
І  нехай  позолота    міцних  плечей
Стане  щастям  для  іншої,  навіть  раєм.
 
Тільки  поле…і  плач  на  губах,  і  клич…
що  сакральніша  плоть  –  то  солодший  спогад.
Чорні  вікна  .  Порожні  світи  облич.
Там  стояла  вода,  не  прощена  Богом.