Сік зі слова висмокчеш соломкою,
Випрасуєш правду перед тим,
Як мені всміхнутися до болю,
Чи встромити в небо білий дим.

Вичавивши з часу перевтому,
Із водою вихлюпнеш дитя,
З вікон світу побудуєш грати,
В жменю серця зловиш майбуття.

Щоб такою бути неповторною,
Не такою, як усі довкола,
Кинеш в небо чарів каменюкою,
Щоб пішли по плесу теплі кола...

Гола, ти гойдаєшся по всесвіту
Голосом гортаючи себе…
Ти очима, повними полонами
Синю фарбу випила з небес.