* * *
Коли нарешті дочекаюся тебе, –
На землю небо перехилиться, впаде,
І буде сонце посміхатися мені:
Ми разом будемо на небі й на землі.

Коли нарешті ти прийдеш, і буде день,
І буде порожньо від звуків і пісень,
І лиш мовчання буде гріти, мов свіча,
Нас поєднає необмежена печаль.

Коли нарешті ти прийдеш, я буду сам.
Дам відпочити навіть мріям і словам.
І буде ніч, і буду я, і будеш ти,
І не залишиться ні краплі самоти.

І буде солодко, й квітучий буде сад,
І буде боляче вертатися назад...
І буде боляче, і небо не впаде,
Коли я знов не дочекаюся тебе.