1
Зорі падають у порожнечу...
Загадай бажання,
І воно долетить до тієї зорі,
Що падає першою,
І впаде разом з нею.

Бажання не збуваються ніколи.
Вже стільки їх між зорі полетіло,
А я тебе і нині не зустрів.

2
Ти йдеш по воду, ніби по воді.
Твої вуста – немов солона піна.
Впаде із неба місяць і тоді
Вода тобі забризкає коліна.

Ти йдеш по воду. Може, до води,
А в тій воді твої сміються очі.
В твоїй душі сплелися назавжди
Надії всі і прагнення жіночі.

Все збудеться, повір мені. Постій.
Ще журавель на осінь не курличе.
Впаде із неба сонце – лиш тоді
Вода тобі забризкає обличчя.

3
Торкаючись підошвами поверхні
Холодних хвиль закоханого моря,
Ти йдеш назустріч сонцю, що пускає
Проміння силу у твоє волосся,
Прозорий гребінь у твою косу.

Ти йдеш назустріч мріям і надіям –
Їх більше, ніж загаданих бажань,
Бо їх ніколи всі не усвідомиш.
У тебе крила є, але літати
Ніяк не краще, ніж по хвилях йти.

4
Зорі падають із темноти
Й, не долетівши до землі, – згорають...
Моє бажання – по воді іти
Тобі назустріч.
Тільки я не знаю:
Хто вкаже стежку
В океані сліз?