Так воно в квітні й буває –
тіні від часнику
обіцяють тіні від піній

милий непотріб
             вулиць арок і перехресть
делікатес випадковості
а за дошками різнобіжучих заборів
вигріваються дрімотні підпахвини чужого життя
що ще з осені поскидало в рівчак
           старі автомобільні покришки
 
обтрусившись від битого скла
гладкошерстні діброви кудись вирушають
і йдучи посеред Сирця
хтось відчуває як багато ще неходжених світел
і як на прив”язі в пам”яті
плещеться Сараґоса