Не зволікай! Я можу розчинитись, –
Чи мавкою в прозорому повітрі,
Чи павутинням більш тонким за ниті, –
І не згадаєш, чи була та звідки…

Тримай мене за руки обережно
І подихом зігрій мої долоні, –
Відтану я. Залишуся у вежі, –
В твоєму найсолодшому полоні…