Стомлене місто
Дихає важкістю днів.
Вкотре невдало
В буденності правди шукаю –
Сумішшю рим
Із вина заборонених слів,
Знову і знов
До бар’єру життя викликаю.

В кожному дні
Відчуваю шаблонність подій,
В кожних очах –
Ідеали, набуті з роками,
Створені купкою
Хворих статево „месій”,
І подаровані світові
Тими ж шляхами.

Смерть – не кінець, -
Це один з незакінчених снів...
Входить у звичку:
В буденності правди питаю...
Сумішшю рим
Із вина заборонених слів
Знову і знов
До бар’єру життя викликаю!!!