Простір вічно юний, ніби натовп.
І собі немов не проминати б...
Від узлісь, з долини виринаючи,
Перейшов хтось, трав не приминаючи...

Хтось іде. По батькові? По імені?
Ніц не знаю. Та таки брати мені:
По горбах, по греблях, по крові –
Що безсмертна – мертві чи живі.

Хтось іде... Бучини. Граби. Вівса.
Супокій. А з хмарки-покрови
Списи позаобрійного війська
Підіймають військо з-під трави.