в джунглях заплетень міського трафіку,
сповнена дрібнобуржуазної грації,
блукає у пошуках свого нафіґу
внутрішня еміґрація

з пам'яти вислизають поволі
гасла і явки, паролі й нікнейми,
там, де лишалося місце для болю —
вигнанські клейма

зтиснувшись у передмістя і офіси
з центру, із затишку, з себе,
частіше поспіхом, ніж непоспіхом
майструє драбини в небо

так, не одну, а одразу подекілька,
бо не обрати кращої,
диспутуючи стуленопелько
про споживацькі пащі