До дна так само,
Як до берега.
Куди мені?..
Старих рукописів оберемок,
Мов жовтий сніг.

Неначе синя кров диявола,
Вода блистить.
І Сонце – як христооб’явлення
На вічну мить.

Мов сивина волхвів –
Туманиться
І там, і тут…
До крові хто об лід пораниться –
Вже не знайдуть.

...До дна так само,
Як до берега.
Куди мені?
Старих рукописів оберемок.
А я в човні...