укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44608, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2008.12.11
Распечатать произведение

Евгения Бильченко

Молитва траві



-1-

Трава, нетривка і тремка, – по литки.
Полином полину у поле небо.
Де-небудь, з ким-небудь читай молитву!
Чатуй. А проґавиш – не плач:
Ганебно.

Проси у трави просфори і проса.
Прости їй.
Труни і струни не бійся.
Дивися, як пильно палають роси
І паром паруються в голих висях.

Співзвуччя – закон співбуття.
Молися!
Природі і роду, з якими злитий…
На горе високе, на гори лисі:
Молитися – це самоціль молитви.

Звук дзвонів замкнувся замком у коло.
Життя повернулося в смерть – до себе.
Єдиної сутності – все навколо.
Співзвуччя – закон трав’яного неба.

Ти – ланка свого ланцюга: кінь-вершник.
Розтанеш – і сплатиш останнє плитам…
Кора – це коріння.
Останнє – перше.
Тривай собі…

Тричі чатуй молитву.
                           
-2-

Молитви, як діти., – такі наївні…
Такі, до нестями, талановиті.
Вовками блукають через країни
І виють. Бо тільки і вміють – вити.

Голодні, закохані, чесні, ситі,
Невдячні, – як масло у розпал посту;
Багаті сини імітують сиріт.
Бальзаківським шляхом іде апостол.

Гортається небо навколо суші.
Блукає земля по останках вісі.
Багаті дівчатка поїдають суші
І серцем скляним манікюрять вістря.

Молитви, як старці, – лукаві, чисті…
Вони випромінюють вічний спокій.
І подумки ніби прощають листя –
Таке, до нестями зеленооке…

Ну, що мені? Лід хіба запалити?!
До лави церковної в’яже ремінь.
Як діти старенькі, сидять молитви.
Трава позіхає…
Усе.
Смирення.                              
                                       9 грудня 2008 р.

2008
© Евгения Бильченко
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании