Знаєш,  серце тримають тонесенькі ниті.
Знаєш, ти можеш їх рухом єдиним зірвати.
Знаєш, не стану я нити чи снитись…
Кину його на вечерю вовчиці за ґрати.

Знаєш,  без нього зможу розгледіти зорі,
Скроні палаючі вмити у холоді вітру,
І почуття стануть раптом легкі й прозорі…
Зможу відбити  без серця фламенко на бритві.

Знаєш, весь світ буде мій – я спокійна та щира…
Місце де серце трималось  – безодня між нами.
Знаєш, не хочу війни  (прихильниця миру)…
Знаєш… Не знаєш… навіщо? Сама вже не знаю…