Дам кістку псам Святого Юра, щоб довго вили. Не встерегли руді... А сам – розтратив силу. Органний бас не скликав нас – читав Маріям. На споді час – це смерть в анфас, у профіль – змії. Вдягнися віршем, мов плащем – зі Стікса протяг. До сороковин з Василем* ускочив в потяг. Ти – скурвий син – і Божий дар, – відходиш зухом. «Приввіт, старрий!» – твоє з глибин не чую вухом. Як риби, б’ються у відрі, хоральні співи. Не втопиш сучку у Дніпрі – сузір’я Діви. Пишу – де беріг в манівцях, пора – проруха. Во ім’я Сина і Отця Святого Духа * 22 серпня 2008-го помер поет, письменник Василь Кожелянко |