Темна пляшка. Біла скатертина. На стіні гітара з бантом, ліс... Квітка газу синя і первинна На плиті кухонній, між беріз. Це в моїй провінції... Містечко... «На розрив» ніхто тут не живе. Крашена блондинка, як овечка. Не вгадаєш: Де тут низ, де верх. Лисячим хутром іскриться небо, Як іскрилось ще у кайнозой. Народився чи помер хто-небудь – Всі в запой. Хтось розбитим дзеркалом відріже Світ оцей від іншого, від тих... Сум. Безанекдоття. Бар. Безгрішшя... Безгрошів’я тобто... Вітер стих. Світ чужий, мов ліжко у готелі Після перепою і бунтів Бабських, злих, без кореня і стелі, Проти вітру, ангелів-чортів. Отакий свинячий голос часу, Коли тонуть спалені мости. Бита пляшка. Темне-темне щастя. Провінційна боязнь висоти.
|