Круговерть снігова  - завірюха,
ні землі, ні небес навкруги.
Невагомим посрібленим пухом
січень місто моє закрутив.

На поперек застуджених вулиць
чудернацькі насипав горби,
голі плечі ялинок поснулих
загорнув він хутром голубим.

Крізь виття безпритульного вітру,
в ритмі кроку біжучих коней
продзвенів  несподівано й світло
цей, короткий по-зимньому, день.

Рип саней через білі замети
десь у сірому мареві вщух.
і залишений слід метр по метру
невмолимий завіює пух.