укр       рус
Авторов: 415, произведений: 44609, mp3: 334  
Архивные разделы: АВТОРЫ (Персоналии) |  Даты |  Украиноязычный текстовый архив |  Русскоязычный текстовый архив |  Золотой поэтический фонд |  Аудиоархив АП (укр+рус) |  Золотой аудиофонд АП |  Дискография АП |  Книги поэтов |  Клубы АП Украины |  Литобъединения Украины |  Лит. газета ресурса
поиск
вход для авторов       логин:
пароль:  
О ресурсе poezia.org |  Новости редколлегии ресурса |  Общий архив новостей |  Новым авторам |  Редколлегия, контакты |  Нужно |  Благодарности за помощь и сотрудничество
Познавательные и разнообразные полезные разделы: Аналитика жанра |  Интересные ссылки |  Конкурсы, литпремии |  Фестивали АП и поэзии |  Литературная периодика |  Книга гостей ресурса |  Наиболее интересные проекты |  Афиша концертов (выступлений) |  Иронические картинки |  Кнопки (баннеры) ресурса

Опубликовано: 2009.03.29
Распечатать произведение

Игорь Павлюк

ВЕСНЯНЕ


Ще квіти не пахнуть.
Ще пахнуть останні сніжинки.
Дорога вже є.
Але шляху немає іще.
Розбиті дзеркала озер.
Наче хліба шкуринки, вже птиці...
І тягне до щему дощем.

Із того усього печаль завернула всесвітня.
Лікуюся травами позаторішніх лугів.
Між снігом і цвітом зоря моя вітряно світить
На друзів моїх і на мертвих моїх ворогів.

Вечеряю з духами.
Хани і хами над кров’ю.
Дерева мовчать, бо не грішні вони й не святі.
Виходити з себе, як річка, ще маю здоров’я,
А морем ставати –
Нехай вже он ті, молоді.

Вони в Інтернеті.
В них більше пластмаси й цинізму.
В них ритми і рими поламані, як і стежки.
Діди – дерев’яні...
Ми ж – діти сумного заліза.
А внуки повернуться знову назад, у віки,
Де просто й природно.
Немає хімічних сполучень.
Хрести і перуни, церкви і баби кам’яні.
І Місяць над ними –
Містичний і чесний – мов лучник.
І перший поет на крилатім і гордім коні.

Кричить йому світло.
І серце тремтить, як метелик.
Він ще не безсмертний,
Та вже не від світу цього.
Багатство поета – колекція снів і метелиць.
Ну, словом, усе, що не візьме вода і вогонь.

Із квітів-сніжинок чомусь найсумніші віночки,
Що пахнуть, як зорі...
Бо зорі їх предки, а ми
Прийшли у цю хату,
Посиділи у куточку.
Й дождались весни,
Як останньої пісні зими.

2009
© Игорь Павлюк
Текст выверен и опубликован автором

Все права защищены, произведение охраняется Законом Украины „Об авторском праве и смежных правах”

Написать отзыв в книгу гостей автора


Опубликованные материали предназначены для популяризации жанра поэзии и авторской песни.
В случае возникновения Вашего желания копировать эти материалы из сервера „ПОЭЗИЯ И АВТОРСКАЯ ПЕСНЯ УКРАИНЫ” с целью разнообразных видов дальнейшего тиражирования, публикаций либо публичного озвучивания аудиофайлов просьба НЕ ЗАБЫВАТЬ согласовывать все правовые и другие вопросы с авторами материалов. Правила вежливости и корректности предполагают также ссылки на источники, из которых берутся материалы.

Концепция Николай Кротенко Программирование Tebenko.com |  IT Martynuk.com
2003-2024 © Poezia.ORG

«Поэзия и авторская песня Украины» — Интернет-ресурс для тех, кто испытывает внутреннюю потребность в собственном духовном совершенствовании