Я на листок із віршем наступила –
Підвів мене старенький крокомір.
Вірш повногрудо, ледь надсадно дихав:
„На липу... підніми мене... мерщій!
Я народивсь учора... в сяйві ранку.
Не бачив ні шухляди... ні сукна...
Я струменів... омив сердечну рану.
По каві... автор... кинув... із вікна...”

Син орігамі вчився.
                             Страдний аркуш
На білу ластівку
                        перетворився.
                                                 Схлип.
А я зітхнула:
                       „Імпульсивний автор
Тебе шукатиме – серед листочків лип...”