Я на бузкову скатертину,
як подаровану картину
осінніх днів - листок кленовий
поклав. І золота основа
з пилком рожевим поміж жил
світилась променем живим.

А біля нього так доречно,
спокійно, лагідно, сердечно,
спливаючи із дум осінніх,
на тлі сюжетів старовинних,
його двійник - по духу брат
народжувався з-під пера.

Під крапель ритм неповторимий
рядки пов"язували рими.
І вірш не радісно, не сумно
звучав, як одинока сурма.
Цю пісню тихострунних слів
листок кленовий розумів.