рядків не вишиковуючи фрунт
і не вишукуючи сенсів між ошуки
знезначених своїм лунанням звуків
закінчень перетворених на шпунт

писати вірш собі зв’язавши руки
і звати його вільним — чим не бунт
не намагання відшукати ґрунт
надійніший за ці ритмосполуки

де вальсування де тупе ать-два
гуде від віршоритмів голова
і хочеться чи шаффлу чи синкопи

але чомусь здебільшого бува
у вільних віршах аритмія нежива
коротше блядь Європа