Людина - тростинка у просторі
              Але тростинка мисляча

Плаче думками самота
Болять відлуння розставання
Б’ється пташкою далечінь
Кинута в просторі.
Хочеш бути звичайною
німою тростинкою - без думок
Кинути все. І на зорі
Плюнути каменем