Юлия ГераськоМарення мiста (Це вже було)1. Я вдихну пам’ять в цей будинок, Зроблю добро сліпій каліці Як мертве марення сніжинок Як напис "Прощавай!" на стрічці Вже повертаються лелеки З журби крутого небосхилу І мріють вдалині ацтеки - Співають зонги й варять пиво Імла залишиться на вечір Прозрінню й видиву каміння Сп’яніє маніяк. А втеча Завісить місто лахмітинням 2. Неначе бачити - любити, Залишитись, не знати втечі Дробити і каміння бити Забрати все й убити вечір Не знати, падати й лишати, Тушити спомини будинків І знову марно танцювати - Їсти думок твоїх цеглинки Зазнати болю, смерті, втоми, Воскреснути ушістдесяте Зробити з серця папілому І знову вкотре - покохати 3. Я теж сказати хочу "Хочу!" І все забути - хоч до завтра Малюнок балюстради й ночі І хрестик - там, де буде автор Зайти в минуле, залишитись І збити ранком телеграму Піти до Бога відкупитись Украсти світу панораму І доля, доля - аж до втоми Щоб не забути післязавтра Минуле кинути у комин І прізвище - туди, де автор 4. Війна Малого люду безкрай сірий Громи й палючі болі втоми Томи надій, праці, віри Погіддя й сонячні судоми Лісів залізне завивання Сніги й веселий сміх загалу Нічного щастя сподівання І підняте війни забрало Сказання, різання, смеркання, Паління, зранку намагання... І знову блиски епіграм Й хвилини спокою богам 5. Класичний знак - це символ смерті Малюнок старху надвечір’я Як палець негра на конверті Як зранку сонячне подвір’я Блукати закутками втоми Плювати стрічками туману Підслухати судоми гомін Ввести рецептори в оману Потому - знову надвечір’я Сумні посмішки мавок босих Закинуте в траві подвір’я І плач зірок сумноголосий |
2003 © Юлия Герасько |