cтарий післясвятковий пілігрім розплющив очі біля підворотні жує нижню губу і цмока дим безлюдних вулиць сяйво у безодні будівль-чудовиськ і міцних статуй що далі від палацу повз фасади виходить на балкони куцих клунь непозачинюваних зразу біля святні у ніч глуху остюччя білих стін зловісно душить кроків чіткий цокіт і в той же час беззахисний ундін під запах риби точить ножам боки над вишнями затихли вже хрущі і місячна дорога ледь не чорна її перетинають жебрущі і розчиняються в пітьмі старенькі горна розклеєна на вуличних щитах відома капелюшниця-вертушка тутешній в нових мушлях кадилак видушує з обурених ватрушки старий жестикулює парубкам з нього жартують дідусі сивезні мужчини і обізнані гетери одноголосно запевняють жах сей неймовірно вічний горизонт поезія непевності позначень такого в нас ніколи не було таке насушне лицарство побачень Південний Буг прибою шурхіт вщух на березі весняним відчайдухом я зовсім голий навзаєм лечу купатись у рам’янах алілуя
|