Беру лінійку, свічку, ручку,
Коли ти притемком заснеш...
Дощі утихли. Млосно. Сумно.
Сховала в шафу плед, кашне.

Цей дім – в’язниця серед саду,
Де я на сотнях чистих карт
Малюю курс – ліском... повз айсберг…
Я запасла вже провіант!

Бриг не застрягне в шузі, милий.
Між тих крижин, що на путі,
Маневруватимеш...
                           Прокинься!
Це буде рух у Далечінь.
Цей плин – спасіння! Дохнуть коні…
Отут ми - фрашки, шантрапа.

- А мо’, не будем з оболоні
В бурхливе море вирушать?..
- Та в цій заплаві ми загинем!
Програв у карти шабельтас…

Ти смокчеш люльку… Мазь - на спину.
Ту фразу ти крізь сон сказав.
Ти – посполитий з діда Гната.
Тобі топтати ряст в селі...
А я ліплю з тебе корсара –
І курям, і морям на сміх.