В день новосілля муж прибив підкову,
Щоб захищала дім від потрясінь.
Та сниться Марті: сніг мете на ковдру...
Лежить, не тане! Сірий, наче сіль.
Мо’, хуга-заметь - передвістя зради?
До шлюбу снилось ложе в пелюстках.

Цвіте жасмин. Пахотняві не рада
Змарніла Марта...  Шепче:" Шлюбу - крах..."

Дораджує Оксана: ”До ворожки
Сходи, Мартуню! Я була в четвер.
Той сніг змести старенька допоможе.
А в мене втіха: з міста - кавалер...".

Діждавшись надвечір’я, тиха Марта
У двір чаклунки
                       хвіртку прочиня...
- Із чим прийшла? - кахикає у хвартух
Всесильна бабця. - Твій куцак ганя?..
Візьми котятко, винеси за хвіртку -
Воно стежину знайде... Приведе
До двору шльондри - Галочки... чи Вірки...
Бува... і в липніі зради сніг мете.

Пробігши півсела, лягло на плити -
Й занявкало кмітливе кошеня.
У серці гніву запалали скирти:
"Оксанчин двір...
                          Подруженька!..
                                                   Рідня!..
В повітці, підла, корівчину доїть…”
Знайшлися в літній кухні сірники.

Оксана опіки півроку гоїть...
Мартуня не утішена ніким.

У дзбані сну шукати павутиння,
Несхитно вірити у поміч замовлянь,
Порадницю шукати попідтинню -
Жіноцтва лише дрібка вподобань...