Скільки літ присудив тобі світ,  Дон Жуане?
Скільки раз твою руку стискав кам"яний Командор?
Лід і полум"я, пристрастей тінь, без кохання коханець,
лезом шпаги примножуєш ти неповернутий борг.

Ти без бою фортечних ключів не приймаєш,
у облозі  терплячий, навальний в атаці солдат.
Неприступність. У мові твоїй цього слова немає
і під чоботом стогне цнотливість уламками грат.

Чистокровність ідальго, по жилах вогнем голубіє
сік граната, настояний на поцілунках красунь.
Із очима святого - гультяй ( пам"ятаєш, Севільє?)
по чужих квітниках оббивав світанкову росу.

Із родинного глека дитя досхочу напивалось
згірклим квасом навчань на мотив материнських чеснот.
У сідлі, чи зі зброєю - вправно, з дівчатами - жваво,
тверднув м"яз, а на серці стиралися залишки цнот.

Передчасний засів у дитинстві зерном філософій
опадає у кошики долі цинізму плодом.
Святість уз, наче дим над багаттям утопій
не зупинить, якщо запалився настирливий Дон.

Досконала галантність і вишукане лицемірство,
поряд з ним  Мефістофель - жартун і грайливий пустун,
і розчавлює долі чужі, як піддатливе тісто.
Хто наступний? Чекає на вас Дон Жуан на посту.

2004 р.  09.08.