Брехливе дзеркало сльози... Фольга світання. І крил чаїних терези, Й «до запитання» Весняний лист летить – мов цвіт, На воду пада. А нашим душам більше літ – Як всім Карпатам. Над нами небо – крик трави, Під нами – зорі. А в генах – зойки татарви Калинокорі. Пізнали тайну сили ми І тайну кайфу. Нема ні літа, ні зими Таким, в куфайках. Нема ні азій, ні європ – Лиш тайна муки, Коли поранене перо У наші руки... Та хани й хами навкруги, І плебс, і лорди, Осіннє море, сад, луги... І зір акорди. Фатальна музика грози. «Совки» і сови. ...І шлях... І скрикують вози – Мов мучить совість.
|