На галяві лісовій,
Поблизу струмочка,
Їв їжак сніданок свій -
Свіжого грибочка.

З апетитом смакував
Запашну м'якушку,
Бо вже досить назбирав
На зимову сушку.

А від стежки над струмком,
Що дзюрчав у травах,
Біг Єнотик бережком,
З яблуками в лапах.

Їжачок відклав грибок,
Та спитав Єнота:
- Нащо ти їх у струмок,
А не зразу - в рота?

Тут, від подиву, Єнот
Вгору як підскоче:
- Як це так, відразу в рот?
Я хворіть не хочу!

Ти ж Їжаче не дикун,
А таке питаєш:
Я - Єнотик-полоскун,
Ти це добре знаєш!

І, до поки не відмив
Яблука від бруду,
Щоб живіт не заболів -
Їсти їх не буду!