Лавка. Схлипує дівчатко. Плач той серце крає... Не біжить з під"їзду мати, Бабця не втішає... Вкотре смикнув за косичку Маргариту Толик. - Не давай, руде хлопчисько, Рученятам волі! - Розбишаку врозумляє Вітер, дід без віку. - Чом тебе я знову лаю В перші дні канікул?! Риті подружка Галина Простягає жуйку. З ринви капають хвилини... Затихають нюні. Злине вісім-десять рочків (На балконі мислю...): Анатолій - ставний льотчик. Рита – танцівниця - Обітнула довгу косу. Татуаж. Помада. Толик Галі маки носить, Риточці - троянди… У під"їзді жваві кроки Уночі лунають: Перелесник синьоокий Спокою не знає. Переситився "любов"ю", Ще й моргає Лізі. Однієї ватри пломінь В трьох серцях розрісся. Літо. Котик - на балконі. Йду черешні мити... Вірш цей - домисел. Ще в школу Ходять Галя й Рита.
|