В кінці останнього рядка -
багатокрапка.
Ця недовершеність хитка
тріпоче пташкою в руках
в чеканні ранку.

Блакить світанку над листом,
як сталь нагана.
Недоговореність хрестом
від незашторених вікон
на стіл лягала.

Ця тінь від рам знайшла листок,
перехрестила.
Останнім виявився крок,
був ненадійним цей місток.
Так непростимо.

Що ж, раптом доля розвела
свої долоні.
Життя скотилося. Не знав
у чім була його вина
в кінці погоні.

У тім, що знав таємний знак
у межислів"ях?
Стікала  краплями весна
з його пера, як із весла,
на рани сіллю.

На нервах писаний рядок -
кардіограма.
Уривки плутаних думок...
Поміж своїми - не пророк,
ця вічна драма.

Жив, як писав, писав, як жив,
на грані зламу.
Сіяч не дочекався жнив,
і дав би Бог йому сто жил -
було б замало.

2004 р  11 16