Сотворіння борщу я б назвав ворожінням -
щоб листок до листочка, все вчасно і все до смаку.
Силу сонця  й землі усмоктало коріння,
щоб не втратили люди записане їм на віку.

Із пестливих долонь землелюба-трипільця
запліднилася нива зерном україноєства,
і, заливши ріллю сонцекров"ю по вінця,
уродила народом на тисячолітні жнива.

Переможно верталися вої Олега,
вдалині зруйнувавши чужинську ворожість ущент.
І княгиня, подякувавши оберегам,
частувала його оксамито-червоним борщем.

Відряджала Андрія на Січ Бульбашиха,
до борщу покропила cльозами зубець часника.
Підвивала, ридала, молилася стиха,
ніби знала вона, що востаннє годує синка.

Манівцями до лісу в тривозі Ганнуся,
притискала ще теплий у хустці з борщем казанок.
У пілотці під зіркою не промахнувся -
страву й кров розчинив у долонці осінній листок.

На Дністрі, чи на Прип"яті у вишиванці
в котрий раз ще шаткує капусту жіноча рука.
і не зна...
...Што хазайка задумалась? Ну-ка тащи
ети ваши хохляцкие красньіе щи!