певно що ночі стають холодніші
знову босоніж у сніг уві сні
наші обійми цю білість не згіршать
отже у постіль усоте мені

поза снігами сновидними літо
світло розквітло на небі і вже
в очі впадає що лист зеленіти
буде загубленим мідним ножем

певно що літня та чутно що люта
майже лютнева у наші серця
по-світанковому вільно й розкуто
падає падає зелень оця